"Ой зійди, зійди, ясен місяцю,
Як млиновеє коло,
Ой вийди, вийди, серце-дівчино,
Та промов до мене слово".

"Ох і рада б я та виходити
І з тобою говорити,
Так судять-гудять вражії люди,
Хотять же нас розлучити.

Ой не бий, мати, і не лай, мати,
Та не роби каліченьки,
Зав’яжи очі темної ночі
Та веди до річеньки.

А як приведеш та до річеньки,
Розв’яжи карі очі,
Нехай гляну я та подивлюся,
З світом божим попрощаюся.

Ой світе ясний, світе прекрасний,
Як на тобі тяжко жити,
Ой іще тяжче молодесенькій,
Не нажившись, умирати".