Ой у полі три криниченьки,
Любив козак три дівчиноньки:
Чорнявую та білявую,
Третю руду та поганую.

"Що чорняву від душі люблю,
До білявої залицяюся,
А з рудою, препоганою,
Піду, мабуть, розпрощаюся".

"Чи я тобі та й не казала,
Як стояли під світлицею:
Не їдь, не їдь та й у Крим по сіль,
Бо застанеш молодицею".

"Любив тебе я дівчиною,
Любитиму й молодицею,
А ще буду хоч сім літ ждати,
Поки станеш удовицею".

Чи всі ж тії та сади цвітуть,
Що весною розвиваються,
Чи всі ж тії та й вінчаються,
Що любляться та кохаються?

Половина тих садів цвіте,
Половина розвивається,–
Одна пара та вінчається,
А другая розлучається.