"Козаченьку, куди йдеш?
Невже жалю не маєш?"
"Ой не плач же, дівчинонько, не журись
Та до мого серденька пригорнись".

"Я без тебе загину,
Як ти підеш в чужину..."
"Ой не плач же, дівчинонько, не журись
Та до мого серденька пригорнись".

"Чи тебе лихо жене?
Бачу – зрадиш ти мене".
"Я вернуся, серденько, восени,
Як упаде листячко з калини".

Ждала дівка навісна –
Мина осінь і весна.
Нема, нема козаченька та й не чуть,
Злії люди, вороженьки, вже кують.

А як жито зацвіло,
Прийшла вістка у село:
"Не вертатись вже до тебе козаку –
Заснув в степу він, сердега, довіку..."