Вже місяць сходить, легкий вітер віє,
Ніхто не знав, що ся в серці діє.
Дівчина мила принаду дала,
Серце і душу причарувала.

Вийди, дівчино, я тебе благаю,
Під калиноньку в зеленому гаю,
Під калиноньку жду на розмову,
Ніхто не знає, чи зійдемось знову.

Коли ти чари мені зготувала,
Що моє серце так зачарувала?
– Чари у мене давно готові,–
Білеє личко, чорнії брови.