Канадо, Канадо,
Яка ж ти зрадлива,
Не одного чоловіка
З жонов розлучила.

До Стрия прийшов я
Пашпорт виробляти,
Моя жінка молоденька
Стала банувати.

– Ой не йди, мій милий,
В Канаду служити,
Я лишуся з дітоньками
Та й будем бідити.

Послав я дитину
По свою родину,
Щоб прийшли усі до мене
На час, на годину.

– Ой приходьте, рідні,
Старенькая мати,
Бо не знаю, чи вас буду
Ще колись видати.

Вийшов за село я,
Трохи припізнився.
– Прощай, прощай, родинонько,
Може, з ким сварився.

Іду рідним полем,
А там білі квіти,
Плаче жінка молодая,
Плачуть малі діти.