Ой на горі, на горі
Світить ясне сонечко.
Каже стара мати молодій дівчині:
– Не журися, донечко!

– Як же мені не тужить,
Як на серці туга є.
Дні мої минають, щастя я не маю.
Літа мої марно йдуть!

Вийшла мати на поріг,
А свати в ворота йдуть.
Скоро повернулась, донечці всміхнулась:
– Доню, свати мед несуть!

– Хай несуть, хай несуть,
Я го пити не буду.
Молодця я знаю, сватів не приймаю,
Я за нього не піду.

– Доню, хлопець – молодий,
В нього – хліба, а – грошей!
Кажуть старі люди: добре тобі буде,
Тільки треба в згоді жить.

– Мамо моя, не думай,
Що багатство – щастя, рай.
Багатство минеться, так мені здається,
І пропаде мій вінець.