Закричали ворони – по степу широкому,
Та по моїй душі...
Заплескали крилами, зустрічали ворога,
Хлібом та сіллю.
Продали правду продали віру,
Продали душу чорному звіру.
В тім твоя доля, в тім Божа воля,
В тім твоє щастя, що згинув вчасно.

Немає чого тут боятись –
Шлях до любові лежить тільки крізь муки.
Тут можна тільки сміятись, сміятись над тим,
Що не має, кому дати руку
На моїх долонях – кожного дня –
З’являються – криваві хрести,
І м’язи в ногах тріщать від того,
Тріщать від того, що так важко іти.

Земля тобі пухом – Останній Бандерівець!

Скажи мені, що то за правда, якщо її можна,
Нагодувати, зігріти, а потім – у постіль.
Скажи мені, що то за правда, як що її,
Не чути навіть – крізь постріл.
Де всі ті мої брати, з якими яміг би навколо ватри –
Пуститись у танок?
Де всі ті мої брати, з якими я міг би у радості
стріти.

Земля тобі пухом – Останній Бандерівець!