Грала доля, на трембіті мелодію сну,
Серед поля, де вже ніхто не встане,
Зловив за сукню весну я.

Гей, Весно, віджени від землі моєї чорнії орди,
Гей, Весно, подаруй мені свої чарівні акорди.

А над світом матінка-правда шукала, діток своїх,
Буде світло, я вас сховаю, зігрію, не пущу у гріх.

Гей, Весно, ти повертаєш життя у природу,
Гей, Весно, коли вже ж ти прийдеш й до мого народу.