Добрі, мужу, же маш жену в краю,
Лем ті за ньом хлопці позерают.

Муж їй робит, в роботі ночує,
А до краю пінязі шикує.

Он шикує, як добрій газдині,
Жеби могла купити осмини.

Але она на осмини не дзбат,
Лем кет она гадвабний кабат мат.

Кабат, кабат, ранцьовани бути,
А так она свого мужа лупит.

А кед в корчмі заграє музика,
Она перша, як парадна дівка.

Стане собі до шору од краю,
А так по ній хлопці позерают.

– Подьте, хлопці, бо буде гостина,
Під фартушком хлібик, солонина.