Виконавець: Жартівливі, сатиричні пісні
Слова і музика: народні |
Кукала зозуля, сіла си на грушку,
Не лігайте, хлопці, на мою подушку.
Бо моя подушка гадвабом покрита,
Як ся мама дізнат, то я буду бита.
Зозуля кукала, правду повідала,
Же я там не буду, де-м ся виховала.
А кеби я знала, же я ту не буду,
Не носила би я до горбочка воду.
Але би-м носила там дале за горбок,
Там дале за горбок, де шумний паробок.
Зозуля кукала в лісі на орісі,
Такого я люблю в чорнім капелюсі.
Кукала зозуля в лісі на камени,
Такого я люблю в червенім ремени.
Любила-м єдного, правда же шумного,
Але ся гнівали дівчата о нього.