Бальзам цілющий тихих рук твоїх,
Що гоїть крик очей моїх печальних.
Зі мною день вітається прощально,
Від нього йду до тихих рук твоїх.

Прощальний вечір плавиться в свинець,
Щоб завтра знову вилитися в зустріч,
Щоб завтра знов накреслити безумство
На небі, що зодягнене в свинець.

І губляться в долонях рук твоїх
Слова мої доречні й недоречні.
Чим більший сміх, тим більша боязнеча
За вічне щастя тихих рук твоїх.