А чия то хата, хата при долині;
Чиє то дівчатко шиє на машині?

Машина клекоче, а дівчатко плаче:
Верни же ся, верни, мій любий козаче!

Не верну, не верну, бо не мам ку кому,
Лишив-єм дівчатко, сам не знаю кому.

Як ми ся любили, сухи верби цвили,
Як ми перестали, зелени зів’яли.

Як ми ся любили, рибко моя, рибко,
Тераз ся на тебе подивити бридко.