Ой який то наш кумонько справедливий,
Вималював образочок, але живий.
А, боже мій, што робиц мам,
Де же я тот образочок положиц мам?

До кута го не положу, попечеся,
За образ го не положу, задусится,
А, боже мій, што робиц мам,
Де же я тот образочок положиц мам?

Положу го на постілку, кричит: мамо!
Зложу його до колиски, гуцяй, мамо!
А, боже мій, аж тепер знам,
Же то я тот образочок колисац мам!