В непевнозвісному краю
Занепокоєний ходжу,
По безпорадному бутті
Крокують нелюди-ссавці.

Серед істот, серед могил
Застряв примара поводир.
Гуляють боги в небесах
Їх споглядає шеб Аллах

Волають сині водяні на дні одні.
Мандрують постаті лісні вві сні сумні.

У горі блиск, біда на порозі,
Ми були палкі, але не в спромозі.
Небо – не рай.
Виженем коней у поле бажання,
Не було видінь, не було кохання.
Не умирай.

Я заберу тебе одну
В прозорі зорі
За собою.
Прошепочу тобі в ночі
Свої казки.

Я заберу тебе в зорю
За межі болю
За собою.
Я розповім тобі в тиші
Свої страхи.

Я запалю чудні вогні
Зомлієм голі
В сяйві колі.
Ми обернемось у вітрах,
Устанем в снах.