Їхав стрілець на війноньку,
Прощав свою дівчиноньку:
"Прощай, миленька, чорнобривенька,
Я йду в чужую сторононьку.

Дай ми, дівчино, хустину,
Може, я в бою загину –
Темної ночі накриють очі,
Легше в могилі спочину."

Дала дівчина хустину –
Стрілець у бою загинув,
Темної ночі накрили очі,
Легше в могилі спочинув.

Лихії люди насилу
Взяли нещасну дівчину.
Там, серед поля, гнеться тополя,
Та й на стрілецьку могилу.