Думкою, ти, мене не минай
Впаде дощ – розтина небокрай
Розгубили ковалі у жменях
Розкидали, рознесли по світу

Ой, би ж мені два крилечки
Тоді я тебе знайду
Та й у небо полетіти
Й подивитись на землю

На долину довгою низкою
Принесе сонце тінь не твою
Не втічеш й не сховаєш ніде
Слідом дощ за тобою піде

Думкою, ти, мене не минай
Впаде дощ – розтина небокрай
Попри гори полечу, попри плай
Не чекай, шо не знайду, не чекай