I
Десь, десь, це було колись
Два початки мали зійтись
Вона була з Карпат. Він – із Конго
Зустрілись у кіно. Бінго-Бонго.

Вона робила у сільпо. Він вивчав науки
Підіймайте руки ті хто знає
Що іноді і таке буває
Будь якого сина приласкає Україна

Так, так, так, так, мі – такі
Добрі, хазяйновиті... чоловіки...
Але розмова не про нас, а про любов
Дурні співають про це із словом кров

Кров була різна, кров була гаряча
Такої спеки я більше ніде не бачив
Тож, восени, коли горить бадилля
Стало зрозуміло, що граємо весілля

Диви, як дивно. Чорний тато, біла мати
А нам все рівно, нам лише б весілля грати
Краси такої ще не бачили Карпати
А нам все рівно, нам лише б весілля грати

II
Що сталося, то сталося, бо стане полюбе
В них народилося таке собі ч/б
Чорно-біла дівчина, афроукраїнка
За голосуванням назвали Христинкою

Бруньки набухли, зазеленіло листя
Виросла красунею наша Христя
Донька евро-матері, та афро-тата
Холостим час чергу занімати

Мала жити довго ця чудо-родина
Біла, чорний та Христина
Але тато забіжав на Лімпопо
Шок у громадян. Траур у сільпо

III
Як, як, як, як, як же так?
Мама, доня є, а тата – голяк
Сльози лили, як крокодили
Батьку цього не простили

Плюнули, забули, щоб він сдох
Тепер у сільпо працюють удвох
Перші красуні білих Карпат
Біля Христі – хлопці, до мами – черга тат

І я там був, купував капусту
Той же миті з’їхав з глузду
Хто тут крайній, крайній хто?
Хто, хто, хто, хто... Дід Піхто!