Ніхто вже не взнає
Де твоя кімната
Де мовчки марніють
Твої сірі дні
І ніхто вже не прийде
Тебе колисати
До тебе тепер
Не ідуть навіть сни
А завтра, а завтра
В холодній постелі
Твоє кволе серце
Клюватиме ніч
А потім на біло-брудній
Своїй стелі
Ти лишиш сліди
Від порожніх зіниць
Ти вже не боїшся
Ти більше не плачеш
І сонце не гріє
Знекровлених рук
Ти згинеш так тихо
В цій темній кімнаті
Ти зникнеш назавжди
Ніколи тебе не знайдуть