І ми зімкнули багнети
І розписалися на небесах
І кулі-вальдшнепи
Звили гнізда у наших серцях
Мій ангел вмирає
Чуєш ангел на твоїх руках
А зима на відлеті
Я думав завтра...
Завтра все буде в квітках
І так непотрібно
Все так непотрібно
І б’ється так дрібно
У скронях

Душе моя
Ми повернемось додому
Може завтра, та не дістатись ніяк
І загубився наш потяг
Десь у холодних полях
А сніг усе сіє а сніг
Все летить і летить
Чекай моя мила – я зараз –
Я буду за мить
І так непотрібно
Все так непотрібно
І б’ється так дрібно
У скронях

Але не я
Це не я, а хтось інший
Нахромив на багнет
Таке роз’ятрене серце
І розтрощив, розтрощив його вщент
А сонце все нижче
І все важче і важче повзти
І рукою дістати додому
Додому, де мама і ти
І так непотрібно
Все так непотрібно
І б’ється так дрібно
У скронях