Небо гасить мій вогонь
Непроханим дощем
І лозою виноград
Впаде на лице
Ніч розкоиє книгу снів
І пустить ген слова
Зорі розлились вином
Полетіла голова
Зіллям коси заплете
Тобі зорінь-трава
Тміном жеврів ворож-день
Сміялася сова
Забарилися зітхать
Розлили у вуса сміх
Прирекли їх забувать
Спіткати сном поріг
Натщесерце
Скресла хмара небом геть
Пролила сріблом синь
Краплі викрешуть золу
Не спинити їм жарин
Каламутить грім снопи
Дощ п’ятами накива
Зміряв Дажбо три копи
Світлим треби не віддав
Зайшлись окропом казани
Сичить крутий узвар
Сонцем день не зупинить
Гуде старий димар
Не піймати у вуста
Стиглий шовк її плечей
Легко падає роса
В оксамит її очей
Натщесерце