Ой там у Львові, над Високим Замком,
Там соловейко пісню щебетав,
Там молодий жовнір, стоячи на варті,
Сперся на кріса та й ся задумав.

– Ой, соловейку, веселенький пташку,
Лети в Карпати, в рідну сторону,
Там побачиш милу, мою чорнобриву,
Вістку від неї принеси нову.

А пташка мовить: – Молодий вояче,
Твоя дівчина як день, так ніч плаче,
Її рідна мати, треба тобі знати,
Заміж за діда буде віддавати.

Ой там у Львові, над Високим Замком
Туман холодний на землю упав.
Там молодий жовнір, стоячи на варті,
Сперся на кріса та й ся задумав.