Ой хмариться, туманиться,
Дрібні дощі йдуть.
Там молоді жовнярики
Мед-горілку п’ють.

П’ють горілку, ще й наливку,
Їдять пампушки,
Та ще й собі споглядають
На чужі жінки.

Чужа жінка, як ягідка,
Як вишневий цвіт,
А ти ж мені, шабелино,
Зав’язала світ.

Візьму я ж тебе, шабелино,
Та й за гострий край,
Пущу я ж тебе, шабелино,
В глибокий Дунай.

Плавай, плавай, шабелино,
Вчися плавати,
А я піду, молод жовняр,
Жінку шукати.

А як я собі, шабелино,
Жіночку знайду,
Тоді я тебе, шабелино,
До боку припну.

– А як тую шабелину я знайду,
Тоді я за тобою знову-знову піду...