I
Опівночі айстри в саду розцвіли.
Умились росою, вінки одягли,
І стали рожевого ранку чекать,
І в райдугу барвів життя убирать...

І мріяли айстри в розкішнім півсні
Про трави шовкові, про сонячні дні, –
І в мріях ввижалась їм казка ясна,
Да квіти не в’януть, де вічна весна...

Приспів:
Так марили айстри в саду восени,
Так марили айстри і ждали весни...
А ранок стрівав їх холодним дощем,
І плакав десь вітер в саду за кущем...

II
І вгледілі айстри, що вколо – тюрма...
І вгледіли айстри, що жити дарма, –
Схилились і вмерли... І тут, як на сміх,
Засяяло сонце над трупами їх!..