Та да крикнули журавлі
В чистім полі на ріллі:
Та лучша рілля ранняя,
Ой ніж тая пізняя.
Та на раннії женці жнуть,
На пізнії косарі тнуть.
Та на ранній до ста кіп,
На пізнії коли б сніп...
Та лучша жінка першая,
Ой ніж тая другая.
Та за першою діти мав,
За другою розігнав.
Та скоро батько до хати,
То мачуха, як мати,
Та скоро батько за поріг,
То мачуха за батіг.
Та пішли діти по лісі,
Як горобці по стрісі.
Та пішли ж вони, гукають,
Свої мами шукають.
Та найшли ж вони могилку,
Свої мами гробинку.
– Та устань мати із гробу,
Приведи нас до роду!..
– Ой та рада б я устати,
Не можу ся підняти.
Та головоньки не зведу
Рученьками не возьму!..
Ой та хто в лісі гукає?
Батько діток скликає:
– Та ходіть, діти, до хати.
Я вам батько і мати!..