Ой сама ж я, сама, як билина в полі
Та нікому на чужині порадоньки дати. (2)

Прийшли люди збоку мене пораджати,
А я тую раду сама перераджу. (2)

А постелю постіль білу, сама спати ляжу,
А встану раненько, вмиюся біленько. (2)

Та сяду край віконця проти ясного сонця,
Аж виджу я у віконце, що мій милий ходить. (2)

Та що мій милий ходить, чужу милу водить,
Цілує, милує, гостинці купує.
А на мене, молодую, нагайку готує.

А я ту нагайку закину під лавку,
Таки свому миленькому підійти під ласку. (2)