Ой з-за гори курно та димно,
За туманом світа не видно.
Ой там Роман та воли пасе,
Там дівчина воду несе.
Ой став Роман та й жартувати,
З відер воду виливати.
Ой, Романе, та й Романоньку,
Пусти ж мене додомоньку.
В мене мати та й нерідная,
Головонько моя бідная.
На мене мати ізгрозилась:
– Де ж ти, суко, забарилась?
Де ж ти, суко, та й забарилась,
Що вечеря вже зварилась?
– Пішла ж я, мати, до броду по воду,
Налетіли лебеді із броду.
Налетіли лебеді із броду,
Сколотили у лимані воду...