Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:
Чому я не сокіл, чому не літаю,
Чому мені, Боже, Ти крилець не дав?
Я б землю покинув і в небо злітав.

Далеко за хмари, подалі від світу,
Шукать собі долі, на горе привіту,
І ласки у сонця, у зірок благать,
І в світі їх яснім себе показать.

Бо долі ще змалку здаюсь я нелюбий,
Я наймит у неї, неначе приблудний;
Чужий я у долі, чужий у людей:
Хіба хто кохає нерідних дітей?
Чужий я у долі, чужий у людей!
Хіба хто кохає нерідних дітей?..