Тихо тихо прийде лихо
Тихо утече.
Не помітиш як обійме
Тебе за плече.

Не помітиш та заплачеш
Хоча й не побачиш.
Як воно собі сміється –
Біля долі в’ється.

В’ється нишком мов гадюка,
Непомітно в’ється.
А серденько мимоволі
Все тривожно б’ється.

Б’ється серце, гасне віра
І нема заради
Не спитавши взяло лихо
Над тобою владу.

Очі вже забули сльози, світ неначе казка.
Ти у казці цар царів, вища твоя ласка.
Ані відчай, ні тривога душу не займають
Душу ти давно не чуєш, плоть лише плекаєш.

Владу взяло, та й збрехало...
Що тобі дарує...
Лиш забуло розповісти
Скільки це коштує.

Очі вже забули сльози бо серце не б’ється.
Зовсім поруч щось знайоме вже не тихо в’ється.
Хоч осліпли твої очі та душа прозріла,
Лихо – давняя гадюка з сміхом поруч сіла.