Ой кувала зозуленька
В лісі на горісі,
Шануй мене, мій миленький,
Як ластівку в стрісі.

Як мя не меш шанувати –
Не будеш мя мати.
Бо ж я тобі не наймичка
У полі орати.

Бо я ж тобі не наймичка.
Але ж я газдиня.
Куди підеш, звідти прийдеш,
Хата не пустиня.

Ой кувала зозуленька
У полі, у полі.
Краще мати жінку гарну,
Ніж сто моргів поля.

Бо у полі наробишся,
Врожаю не буде,
А як маєш файну жінку –
Підеш межи люди.