Княжно дощу,
мій келих смутку повен...
Чи пам’ятаєш світ своїх теренів?
Я добудовую князівство нове,
князівство кам’яниць,
людей і кленів.

В моїй крисані
голуб звив гніздечко,
я порозпродував цілунки млосні
і отепер я вас благаю ґречно:
княжно дощу,
заходьте якось в гості.