Ходить сербан по зарінку
Та шукає собі жінку.

– Ой, сербане, сербаночку,
Візьми мене за жіночку.

– Як я маю тебе брати,
Коли в тебе отець й мати?

Отець й мати, вся родина,
А я бідний сиротина.

Зчаруй, мила, брата свого
Й будеш мати мужа свого.

– Як я маю чарувати,
Не навчила мене мати.

– Там у лісі калиночка,
На калині – гадиночка.

На гадинку сонце пече,
А з гадинки сочок тече.

Візьми, мила, коновочку
Та набери того сочку.

Брат із війська у дорозі,
А вже чари на порозі.

Брат як чарів тих напився
Та й лиш з коня повалився.

– Ой, сербане, сербаночку,
Візьми мене за жіночку.

– Як я маю тебе брати,
Коли вмієш чарувати?

Зчарувала брата свого,
Зчаруєш мя молодого.