Нам циганка ворожила, карти клала із колоди,
Обіцяла не торкнуться долі нашої незгоди.
Ворожила-обіцяла, підморгнула на прощання,
Та чомусь нам не сказала берегти своє кохання.

Приспів:
Ворожи – не ворожи, та коли в душі пітьма
Ти мені що хоч кажи, а кохання в ній нема.
Карти ляжуть сяк і так, поруч дама з королем,
Та коли душа пуста поселяється в ній щем.

Жили ми благополучно, все як випало на картах,
Зберегти своє кохання нам здавалося не варто.
І коли прийшла байдужість не помітили ми навіть,
Спопеліли наші душі, чорний бал розлука править.

Приспів (2)