Срібна злива сліпить очі.
В вічних мандрах вершник ночі
Крізь свинцевий туман
Баского коня жене по волі.
Далеко на чужині,
В теплих лісах, в старій вежі
У кришталевій труні спить принцеса,
Зачарована Агнеса.

Приспів:
Агнеса – казкова красуня із КРЕМГЕСа,
Де цвіте літом цвітом море чімиргеса.
Знайде її вершник, в теплі губи поцілує,
І тоді ції дії чари розчаклує.

Лиходії, вовкулаки, Левіфан ставлять пастки.
За вершником майже рік
Абігор женеться – лицар пекла.
Левове серце тремтить не від жаху, а від почуттів.
Перед очима образ принцеси, незрівнянної Агнеси.