Ти ніколи, ніколи, ніколи,
Білий сніг позаносить сліди,
Світ, мов дзеркало, слід мій розколе,
Буде триста світів, буде триста світів,
Тільки осторонь лишишся ти.
Ти ніколи не станеш моєю,
Я навічно лишусь молодим,
Пронесуся, як дим, я, як дим над землею,
І розтану у небі, як дим. (2)

Будеш жити в мені, поза мною,
Ти в мені безіменною станеш,
Будеш доти труїтись любов’ю,
Доки триста світів, доки триста світів,
Проклянуть саму мисль, саму мисль про кохання. (2)
Ти ніколи не будеш моєю,
Я навічно лишусь молодим,
Пронесуся, як дим, я, як дим над землею,
Ніби я народився, як дим. (2)