Ой з-за гори кам’яної голуби літають,
Не зазнала розкошоньки вже літа минають.

Запрягайте коні в шори, коні воронії,
Та й поїдем здоганяти літа молодії.

Догонили літа мої на кленовім мості:
"Ой верніться, літа мої, до мене хоч в гості!"

"Не вернемось, не вернемось, не маєм до кого,
Не вміла нас шанувати, як здоров’я свого."