Україно моя –
Біль у серці пекучий і вічний.
Пригадав я твої
У вінку весняному сади,
Журність верб над ставком,
За селом яворів срібні свічі
І стежки, по яких я колись
У дитинстві ходив.

Приспів:
Рідний краю, пробач,
Що тебе я залишив колись,
Та за долю твою
Мої сльози гарячі лились.
І любов в моїм серці
До тебе, мов сонце сія,
Україно моя, Україно моя!

Голод, холод я знав, –
Щем і нині наповнює груди, –
Грім боїв і полон,
Заслужив в двадцять літ сивину...
Я весь світ обійшов
І було мені тяжко усюди.
Бо в однім завинив, –
Що до тебе колись не вернув.

Приспів

Тільки в снах, дивних снах
Я до тебе завжди повертався
Та коли просипався, –
Ридав у невтішній журбі.
Бо той біль, гострий біль
У знедоленім серці зостався,
Україно моя, по тобі, по тобі, по тобі...

Приспів