Сонце палає
Повітря п’янить
А ти у шлюбному вбранні
Я хочу як Фауст
Спинити цю мить
Але не в стані
Доле моя, не спіши, зачекай!
Дай загляну тобі в очі
Що ти несеш мені – пекло чи рай
Знати я хочу

Сонце палає,
Повітря п’янить
А він у шлюбному вбранні
А я наче Фауст
Спинив би цю мить
Але не в стані
Знову втекла як крізь пальці пісок,
В душу закрався неспокій
Був я, здавалось, до щастя за крок
Чи за два кроки

Сонце палає,
Повітря п’янить
І хтось у шлюбному вбранні...
Я наче Фауст
Спинив би цю мить
Але надто п’яний...
Але надто п’яний
Але надто п’яний!