Ти також нічого, Зьома, не робиш,
Тільки вечором під неоновим світлом бродиш.
З носа кров тече, зубами клацаєш,
У великих окулярах за допінгом шастаєш.

Поринь у Глубоке море, Зьома,
Намисто в мушлі казок і русалка в ньому.
Стрибай, взлітай, лети у піднебесся,
Кидай намисто в горло і ти воскреснеш.

Ти вдихни цей день, ти вдихни цей смак!
Проковтни цю ніч, політай ві снах!

Кригою твоє тіло покривається,
Коли на третій стадії нове вживається.
Бродить кров у венах твоїх, шкіра осипається,
Бажання з можливостями не збігаються.

Тепер ти у темній печері,
Павуки в’ють гнізда у твоїх кучерях.
Які кучері? Які павуки? Ти лисий, Зьома.
Роздупляйся і пи*дуй додому!