Відчиняйте двері...
Йде вона слухняна, раптова...
Не питай у неї: "Чому така сумна?"
Так і будемо сидіти та чекати космічних,
Рудих чарівниць.
Закрийте свої очі так зможете побачити,
Вона стоїть вже поруч
Й осіннім вітром плаче,
Так відкриває свої таємниці
На долоні тримаючи наші душі.
Закрийте свої вуха,
Так зможете побачити,
Так! Ми б обрали вічність
В якості отрути!