Як хороше радіти без причини,
Коли на місто сутінь опада,
І чується, як тихо, безупинно
Дзюрчить у стоки весняна вода.

І сну нема, і спокою немає,
І відчаю, і певності нема,
Тебе ж у далеч владно закликає
Напоєна надіями пітьма.

І хочеться всю землю обійняти,
І йти шукать нечуваних пригод.
О, скільки музики натхненної багато
У шумі каламутних вод!