Ледве сніг зійшов – тато мамі зробив живота.
Рано-вранці, до схід сонця, край віконця
Ти мене привела.
На світ білий породила,
Де породила, там і лишила...

Братів моїх, сестер
По світі розкидано чимало є,
Але то – не моє діло,
Я господарку свою люблю
Всим кошлатим тілом.
Ляжу їй на груди,
Доля котяча така.
А як вишня цвісти буде,
Чиїйсь мамі я зроблю живота.