Знов зі Сходу грянув грім…
Знову блискавка у скелі
(Мов скелети в сяйві світла)
Потрапляє неминуче.
І різкі пориви вітру
Гонять хмари, гонять хвилі,
Що пливуть з-за виднокола,
Мов зриваючись із кручі.
І регоче, і клекоче,
І стучить в шальні там-тами,
І нестримними дощами
Розрива сухе повітря.
І бурлять шалені води,
Мов роздроблені краплями,
І ліхтар маяку світить,
Мов напівсліпий поводир
Між мороком й манівцями
Прокладає путь до суші,
Щоб забуті Богом душі
Не розтанули у бурі,
Не загинули у штормі,
Не зійшлися із крайнебом
Темним маревом дощів.