Скільки можна лити, скільки можна бавити слова?
Вони – не діти!
Між бетонні плити пробивається-кричить трава:
"Я – жива!"
Дайте їй руку, відступіть їй світла, дайте води!
Я ж бачила, я зрозуміла знак:
Усе навпаки і усе не так,
Навіть ти!

Приспів:
Пообіцяй мені, пообіцяй мені,
Що завжди горітиме світло в твоєму вікні.
Пообіцяй мені, хай навіть не збудеться,
Що "завтра" негайно і невідворотньо відбудеться!
Пообіцяй мені...

Зараз вимкнуть воду, і я знов не встигну змити гріх,
Вчорашній гріх.
Він мою свободу розітне навпіл, жбурне до ніг,
До твоїх ніг.
Цей світ – речей, а речі – хворі!
І ти вже тут, у тому хорі!
Йди на голос мій,
Йди на голос мій...

Приспів