Скажи, Богдане, п’яний був,
Як цілувався з москалями?
Який щасливий, вчасно вмер,
А то б шмагали батогами!

Чи стався б той, ганебний гріх,
Як би були чогось ми варті?
Як би горілку не пили,
На кожну пельку, аж по кварті!

І все на гетьмана вернімо:
– Бо ми дурні, бо ми не знаєм!
Ми самі сучиї сини,
Вкраїну нашу розпинаєм!

Приспів:
Плач Україно, плач,
Бо в тебе немає синів.
Десь за океаном,
В могилах у москалів!
Вкраїно, плач! Плач моя неньо!
Доля твоя така.
Колись була ти молодою,
А зараз така стара! Така стара!