На краю прірви стояв
Вибираючи власний шлях.
Але він, на жаль, не знав,
Куди сховати страх.
Білі друзі з’явились там,
Протягнули руки свої,
Повели в задоволення храм,
Забираючи роки твої.

Приспів:
Двері відчинені завжди,
Заходь у наші спогади.
Ми не забудемо тебе
І пам’ятатимемо все.

З висоти білих птахів
Де спокійно душам всім,
Із далеких високих снів
Днем живуть не одним.
Спорожніло місце їх,
Але все ще пам’ять живе.
Шепіт листя трохи стих,
Спокій вітер знайде.

Приспів