Смійся,
Як впору сльози лити,
Як серце вже розбите
І в хмарах небеса...
Смійся,
Щоби прогнати грози –
Навіть крізь гіркі сльози,
В тім є своя краса.

Смійся, доволі тобі
Жити в журбі.

Сльози,
Що ще тремтять на віях,
Упасти не посміють,
А висохнуть умить.
Радість
Змінить важку задуму.
Сліди старого суму
Враз щезнуть у ту мить.

І ти відкриєш раптом,
Що усміхнутись варто!

Й побачиш завтра – в небі
Сонце зійшло для тебе,
І ти відкриєш раптом,
Що усміхнутись варто!

Лиш
Журитися облиш,
А просто усміхнись –
І зараз, не колись.

Всміхнись... (3)