Приспів:
Слів так часто не маю,
Щоб описати те,
Що я відчуваю,
Як бачу їх кожне лице:

Жінки плачуть,
Діти плачуть,
Чоловіки плачуть теж,
Та є такі люди,
Що повз проходять,
І не хвилює їх це.

Знедолені хазяї бордюрів,
Відкинуті вони;
Суспільство прогнало їх –
Кого за що.
Та це не означає,
Що не люди вони;
Так багато із них страждають
І лише просять води.