Ти колись у темряві стояв і дорогу там свою шукав,
Може, десь пішла вона в поля, а, може, у моря?

Поле тобі силу надає, море тобі ковдрою стає,
Та шепоче доля, як змія: То дорога не твоя...

Побачив сонце, побачив море,
Забув про сльози, забув про горе!
Побачив світло, побачив Бога,
І зрозумів тоді, де та дорога, твоя дорога...

Так дорогу ти шукав свою у далекім і чужім краю,
Шепотіла доля, як змія: То дорога не твоя...

А дорогу ти коли знайдеш, то по ній щасливо геть підеш,
Десь за хмари поведе вона, а, може, то мана?

Побачив сонце, побачив море,
Забув про сльози, забув про горе!
Побачив світло, побачив Бога,
І зрозумів тоді, де та дорога, твоя дорога...