А з неба падав перший сніг
І ніс натхнення у долоні,
І падав на небесні скроні
Тобі вклоняючись до ніг

Той вечір, де були лиш ми
Залишив спогадом трамваїв
Усю чарівність небокраю,
Що дощ самотній тихо змив

Твій ніжний голос в звуках міста
Розтанув знов холодним димом
Не прислухаючись до істин
Я загубився разом з ними

А з неба падав перший сніг
І я закоханий у осінь
Не можу зрозуміти досі
Заморених очей твоїх