I
Що знав, – усе забув,
А мрії всі віддав.
Ти падав вниз без страху й сліз.
Ти ніби спав.

Мрія зникала, відлітала в небуття
І, ніби граючи, ховаючись, зникаючи з життя.

Приспів:
Та ще не пізно!

II
Зникаючи в безодні,
Без віри у слова
Ти падав вниз без страху й сліз.
Ти ніби спав.

Але, прокинувшись у темряві від сну,
(Мов дивом) став одним із тих, хто раптом жити захотів.

Приспів:
Та надто пізно! (4)